Свою історію Будівельно-монтажне управління номер три розпочало  1986 року з двох складів та машини ГАЗ-53, з ділянок у Гнівані та Іллінцях. На той час, за часів Радянського Союзу, будівельні організації були впевнені у своєму майбутньому. Перші роки своєї роботи ТОВ БМУ-3 спеціалізувалося на будівництві промислових та цивільних будівель. Очисні споруди у Сутисках, компресорна станція в Іллінцях, будинок престарілих та поліклініка  у Тиврові…Географія будівництва БМУ-3 охоплювала всю область. 1990 року БМУ очолив досвідчений будівельник Тимофій Миколайович Гіренко.
 
Тимофій Миколайович Гіренко. Народився 6 березня 1955 року в с. Супрунівка  Немирівського району. Закінчив Немирівський будівельний технікум, Київський інженерно- будівельний інститут. За фахом-інженер-будівельник. З 1990 року- керівник будівельно-монтажного управління №3. З 2005- генеральний директор концерну "Поділля". Заслужений будівельник України. Переможець міського конкурсу "Людина року -2000" у номінації "Будівництво". Переможець міського конкурсу "Людина року-2001" в номінації "Найвища подія року". В 2001 році отримав диплом домінанта альманаху "Золота книга української еліти" . Нагороджений пам" ятною медаллю "За заслуги у розбудові економіки та вагомий внесок у створення гідного міжнародного іміджу України". 2002 року нагороджений Орденом Святого Миколи Чудотворця 3-го ступеня за багаторічну благодійну діяльність.

 Україна і Вінниця зокрема у 80-ті роки минулого століття славилися на весь Союз темпами будівництва житла. У міста прямували численні людські потоки з сіл. Радянський Союз розбудовувався. Людям було потрібне житло, яке активно будували. Але на початку 90-х економічна криза торкнулася і будівельної галузі - обсяги будівництва катастрофічно скорочувалися у Києві, Житомирі, Вінниці…Професіонали назвали ситуацію коротко і  влучно - будівельна криза. Ціни на вторинному ринку  житла зросли до небачених в Європі. Нове житло не будувалося. Першим в Україні вирішив протидіяти будівельній кризі Володимир  Поляченко  та кероване ним підприємство "Київміськбуд".  Новація полягала у тому, що житлове будівництво велося за рахунок  громадян, які вкладали кошти у будівництво власних квартир. Житло було якісним і будували його значно швидше ніж у радянський період.

В той час коли "Київміськбуд" активно будував у столиці нові житлові мікрорайони, будівельна галузь у місті над Бугом перебувала у кризі. Введення в експлуатацію нового будинку було неординарною подією. У занепаді перебував і випуск будівельних матеріалів - обсяги виробництва бетону, цегли знизилися майже до повоєнного рівня. Ціни на вторинному ринку житла  щосезонно  зростали. Одиниці з будівельних організацій трималися на плаву. Новий час вимагав нових підходів. Тимофій Гіренко вийшов з пропозицією про співпрацю на Володимира Поляченка. 
 Переговори були складними. Кияни вимагали від вінничан детального економічного обґрунтування доцільності запровадження методу у Вінниці. І напевне не дуже вірили, що вдасться. БМУ-3 мало довести, що у нього є відповідна матеріальна та структурна база.
 Будівельні роботи мали виконуватися місцевими кадрами з використанням матеріалів, вироблених в області. Це давало можливість значно здешевити роботи та отримати економічну ефективність.БМУ-3 довело це і невдовзі у Вінниці розпочали будівництво першого будинку на вулиці Пирогова, 115-А. 

 Спорудили  будинок за 16 місяців. Саме з нього і розпочалося масове житлове будівництво в районі вулиці Пирогова. Сьогодні роботи з розбудови мікрорайону тривають і як планується завершаться у 2011 році. На будівництві цього будинку вперше було масово використано метало пластикові вікна з двокамерними склопакетами. Будівельники отримали схвальні відгуки, а "Київміськбуд" підписав угоду про співпрацю з вінничанами. Офіційним початком розбудови мікрорайону "Поділля" став 2003 рік.
 В одній з центральних столичних газет писали, що у Вінниці будують свої "Липки". У  квартирах-  індивідуальні системи опалення,  які дозволяють економити на оплаті за опалення, просторі кімнати. Проектувальні роботи у мікрорайоні здійснюють вінницький проектний інститут Міністерства оборони України, архітектурна майстерня Юрія Плясовиці та Вінницький проектний інститут. Для чого стільки проектантів? Для того, щоб було з чого вибирати, щоб кожен будинок, спроектований цими організаціями, відрізнявся від іншого, щоб архітектурне середовище мікрорайону розвивалося гармонійно.
 Проектом забудови мікрорайону "Поділля" передбачено будівництво 4600  квартир, розрахованих на 15 тисяч мешканців. За період з 2001 по 2005 роки БМУ-3 ввело в експлуатацію 23 житлових будинки, ряд об" єктів соціального та побутового призначення.
 З метою створення замкненого циклу виробництва на базі БМУ-3 у січні 2005 року було створено концерн "Поділля". До його складу сьогодні   входить   15 будівельних організацій області.
Серед них і флагман промисловості Вінничини - завод "Поділля-Залізобетон". Його історія розпочалася у 1954 році, коли було закладено фундамент заводу, а у 1958 році було випущено першу партію продукції .Її спектр нараховував 2 тисячі найменувань.  Завод працював у три зміни. З продукції заводу побудовано і вісім  бомбосховищ на території міста. З 1993 року, щорічно, завод скорочував обсяги виробництва продукції, зарплату видавали у вигляді панелей. Одна - на кілька працюючих.ФОТО ЗАВОДУ
 2003 рік став переломним для заводу. Навесні цього року   підприємство було визнано банкрутом відповідно до рішення господарського суду Вінницької області. Одна з київських фірм готувала йому долю металобрухту. Втім, її планам не судилося збутися. У листопаді того ж року БМУ-3 викупило завод, сплативши його борги Пенсійному фонду та Податковій. На той час - астрономічна сума- мільйон сімсот тисяч гривень. Завод було врятовано, і сьогодні роботою на цьому підприємстві забезпечено 225 чоловік. Першого липня 2004 завод розпочав нову сторінку своєї біографії- він став товариством "Поділля-Залізобетон". І сьогодні мало хто згадує що могло бути все інакше..

 У складі Концерну "Поділля"  працює  цегельний   завод у селі Качанівка Хмельникського району. Будівельно-монтажне управління номер три придбало підприємство 2004 року і добудувало.  На заводі  випускають  13 мільйонів штук  високоякісної оздоблювальної керамічної цегли щорічно. ФОТО ЦЕГЛИ
  Її  використання   поліпшує якість оздоблення фасадів та теплотехнічні  властивості  новобудов. Сировина для заводу надходить зі Жданівського родовища цегельної сировини, яке знаходиться поруч. Досліджували  її склад  фахівці Київської Академії будівництва і архітектури.  До 2006 року на Вінниччині  оздоблювальну керамічну  цеглу  не виробляли.  Її поставки на місцевий ринок здійснювало ВАТ " Слобожанська кераміка" м. Ровно( Сумської області). Завод обладнано комп" ютерною системою управління.
Перед налагодженням сучасних технологій фахівці концерну вивчали передовий досвід роботи багатьох профільних підприємств. У селі Качанівка з"явилися нові робочі місця- кількість працюючих на заводі становить понад 80 чоловік.   В перспективі  Качанівський цегельний завод буде випускати  і лицьову цеглу.
ДОСЬЄ: Археологічні розкопки свідчать про використання цегли ще 506 тисяч років тому. Протее і досі не відомо хто, де і коли винайшов цей будівельний матеріал. Історія цегли бере свій початок в південний країнах. Першу випалену цеглу почали виробляти в Месопотамії ще в середині 4 тисячоліття до н.е. В країни Європи мистецтво будівництва з цегли поширилося з Римської імперії, разом з військовими походами римлян. На Україну цегляне будівництво поширилося з Візантії разом з християнством і архітектурною  школою зведення культових споруд. В 10-13 століттяхцеглу широко застосовують в будівництві Київської Русі.Промислове виробництво цегли почали англійці. Проте могутнього розвитку виробництво цегли набуло в Німеччині. Саме тут був винайдений штранг-прес. Його у 1854 році винайшов берлінський фабрикант Шлікейзен. У 1858 році архітектор Ф.Хоффманн запатентував кільцеву піч.

2003 року товариство БМУ-3 придбало підприємство "ВІНБУДІНДУСТРІЯ", яке працювало на базі будівельного управління  номер 148. Сьогодні тут- цехи  з обробки металу та дерева. Підприємство виготовляє щомісяця 1200 кубів розчину,600 тон металоконструкцій та 6 тисяч квадратних метрів  металопластикових вікон щороку. З конвеєру підприємства щорічно сходить до 60 тисяч квадратних метрів  дверей.
 Модернізовано деревообробний цех, встановлено нові лінії для виготовлення  високоякісних дерев'яних  дверей з застосуванням енергозберігаючих технологій. Асортимент  продукції, виробленої з дерева на нових  лініях, коливається у межах десятка найменувань.
 Саме завдяки діяльності концерну "Поділля" нині у Вінниці одні з найкращих темпів будівництва в Україні.
 Концерн "Поділля" є найпотужнішою будівельною організацією Вінничини. Окрім вагомого внеску у будівельну галузь області концерн активно  займається благодійною діяльністю. Серед пріоритетів у наданні допомоги - ремонт храмів, лікарень, шкіл, допомога дітям- сиротам…Згідно з інвестиційною угодою буде приведено до ладу паркову зону лікарні імені Ющенко. Вартість огорожі і робіт з благоустрою сягає понад мільйон гривень.
Мільйон гривень було вкладено у ремонт двох відділень лікарні.
Концерном було надано благодійної допомоги на суму, що вимірюється сотнями тисяч  гривень .Це - не  враховуючи допомоги у вигляді будівельних матеріалів.

Сьогодні у концерні "Поділля" працює  1600 чоловік. Укладено угоди з санаторіям "Хмільник", "Товтри", що у  місті Сатанів,  Немирівським  "Авангардом" та базою відпочинку "Вінниця", що у Коблево Миколаївської області. Працівники концерну, які лікуються у санаторіях  сплачують лише 10% вартості путівки. Решта - оплачує концерн. Діти працівників концерну можуть відпочити в дитячому оздоровчому таборі "Соколець", що у Немирівському районі та у таборі "Колос", що у Вінниці.